Щоб користуватися kdesrc-build, вам слід мати файл з назвою .kdesrc-buildrc
(або у $XDG_CONFIG_HOME
, якщо встановлено) у вашому домашньому каталозі, у цьому файлі визначаються загальні параметри і перелік модулів, які ви бажаєте отримати і зібрати.
Примітка
Ви можете скористатися іншим файлами налаштувань kdesrc-build, відповідну процедуру описано у розділі Розділ 4, Налаштування kdesrc-build. Якщо у вас є потреба у використанні декількох наборів налаштувань, будь ласка, ознайомтеся з цим розділом. Надалі ми вважатимемо, що налаштування зберігаються у файлі ~/.config/kdesrc-buildrc
.
Найпростішим способом початкового налаштування є використання файла kdesrc-buildrc-kf5-sample
як зразка. Достатньо змінити загальні параметри так, щоб вони відповідали вашим потребам, а також змінити список модулів, які ви бажаєте зібрати.
Типових параметрів буде достатньо для збирання KDE. Ймовірно, що серед параметрів, які ви захочете змінити, можуть бути:
install-dir, який змінює каталог призначення, куди буде встановлено програмне забезпечення KDE. Типовим є каталог
~/kde/usr
, тобто середовище буде встановлено для одного (вашого) користувача.branch-group — параметр, яким можна скористатися для вибору відповідної гілки розробки модулів KDE у цілому. Передбачено підтримку багатьох варіантів збирання, але, найімовірніше, вам потрібна гілка
kf5-qt5
. Якщо використано саме цю гілку, kdesrc-build отримає найсвіжіший код на основі Qt™ 5 та KDE Frameworks 5.Підказка
Якщо ви не виберете якоїсь гілки, kdesrc-build використовуватиме типову, але типова гілка з часом змінюватиметься, тому варто вибрати гілку власноруч, щоб зміна гілки не стала для вас несподіванкою.
source-dir — керування каталогом, який kdesrc-build використовує для отримання початкового коду, запуску процедури збирання та збереження журналу. Типовим каталогом є
~/kde/src
.cmake-options — параметр, який встановлює параметри, які слід передати програмі CMake під час збирання кожного з модулів. Типово, використовується для встановлення варіантів «debug» або «release», тобто вмикання (або вимикання) додаткових можливостей, або передавання даних щодо розташування потрібних бібліотек до процесу збирання.
make-options — параметр, який визначає параметри, які використовуватимуться для запуску самої програми make для збирання кожного з модулів (щойно CMake визначить систему збирання).
Найтиповішим параметром є
-j
, деN
N
слід замінити на максимальну кількість завдань із компіляції, які ви хочете виконувати одночасно. Чим більшою буде кількість (аж до кількості логічних процесорів, які доступні у вашій системі), тим швидшою буде компіляція, але тим більшим буде навантаження на систему.Підказка
kdesrc-build встановлює для параметра
num-cores
значення визначеної кількості доступних ядер-обробників. Ви також можете скористатися цим значенням у ваших файлах налаштувань, щоб не встановлювати значення вручну.Приклад 2.1. Налаштовування Make на компіляцію з використанням усіх доступних процесорів з виключеннями
global # Ця змінна середовища автоматично використовується make, зокрема # у командах make, які не віддаються kdesrc-build безпосередньо, наприклад, командах налаштовування Qt set-env MAKEFLAGS -j
${num-cores}
… end global … module-setbig-module-set
repository kde-projects use-modulescalligra
make-options -j2 # Зменшити кількість завдань зі збирання лише для цих модулів end module-setПримітка
У деяких великих сховищах Git ваша система може загрузнути у потоці багатьох паралельних завдань із збирання. Особливо цим відзначаються сховища Qt™ WebKit та Qt™ WebEngine. Щоб зберегти можливість працювати у системі, варто зменшити кількість завдань зі збирання для певних модулів.
Приклад 2.1, «Налаштовування Make на компіляцію з використанням усіх доступних процесорів з виключеннями» є прикладом того, як це зробити.
Ймовірно, вам захочеться вибрати для збирання інші модулі. Спосіб визначення цих модулів описано у розділі «Вибір модулів для збирання».