Розташування місця на Землі можна визначати у сферичній системі координат. Географічну («картографічну») систему координат пов’язано з віссю обертання Землі. Точка у цій системі координат задається двома кутами з вершинами у центрі Землі. Один з цих кутів, який називають широтою, є кутом між радіусом проведеним у точку, координати якої ми встановлюємо, і площиною екватора. Інший кут, який називають довготою, є кутом вздовж екватора між площиною, що проходить через центр Землі і точку перпендикулярно до площини екватора, і такою ж площиною для деякої точки відліку (у сучасному світі такою точкою вважається Гринвіч у Великобританії).

Комбінація цих двох кутів задає розташування будь-якої точки на поверхні Землі. Наприклад, Київ в Україні має координати 50,5° північної широти, і 30,5° східної довготи. Отже, вектор, проведений з центра Землі у це місто, має кут у 50,5° з площиною екватора і знаходиться у 30,5° на схід від площини Гринвіча.

Очевидно, що площина екватора є важливою частиною цієї системи координат; їй відповідає нульовий кут широти, вона знаходиться посередині між полюсами. Площина екватора є фундаментальною площиною географічної системи координат. Всі сферичні системи координат мають таку фундаментальну площину.

Лінії сталої широти називаються паралелями. На поверхні Землі ці лінії утворюють кола, але єдиною паралеллю, яка є великим колом є екватор (широта=0°). Лінії сталої довготи називають меридіанами. Меридіан, що проходить крізь Гринвіч називають нульовим меридіаном (довгота=0°). На відміну від паралелей, всі меридіани є великими колами, крім того, вони не паралельні один до одного: точками їх перетину є північний і південний полюси.