Екліптика — це уявне велике коло на небесній сфері, яким для земного спостерігача рухається Сонце впродовж року. Звичайно, насправді зміну видимої позиції Сонця спричинено обертанням Землі навколо Сонця. Екліптика утворює з небесним екватором кут у 23,5 градуси. Дві точки, у яких екліптика перетинається з небесним екватором, називаються точками рівнодень.

Оскільки наша сонячна система відносно пласка, орбіти всіх планет також знаходяться близько до площини екліптики. Крім того, уздовж екліптики розташовано всі сузір’я зодіаку. Це робить екліптику дуже корисною для визначення розташування планет і сузір’їв зодіаку, оскільки вони буквально «слідують за Сонцем».

Через нахил екліптики у 23,5 градуси висота Сонця опівдні змінюється протягом року, коли Сонце подорожує екліптикою небом. Це спричиняє зміну пори року. Влітку Сонце опівдні знаходиться високо і залишається над горизонтом більш, ніж на дванадцять годин. У той же час, взимку Сонце опівдні знаходиться низько і залишається над горизонтом менше ніж на дванадцять годин. Крім того, влітку поверхня Землі перебуває під більшим кутом до сонячного проміння, отже кожна ділянка земної поверхні отримує більшу частку сонячної енергії, ніж узимку. Різниця у тривалості дня і питомій отриманій енергії призводить до різниці у температурах, які ми спостерігаємо влітку і взимку.